Сб, 23.09.2017, 23:47:48
Газета "Жовтоводські вісті" та радіо
Facebook Twitter VKontakte Blog RSS
Головна Мій профільРеєстрація ВихідВхід
Ви увійшли як Гость · Група "Гости"Вітаю Вас, Гость · RSS
Меню сайта
остані коментарі
Неуважаемая Керівник Держпродспоживслужб...

УЕГГ
...
Block title
Block title
Ми у facebook
Теги
Календар
«  Квітень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Google
TV-agent
Благодійність
Погода


Цікаві посилання
Все о ТВ и телекоммуникациях
ОФІЦІЙНИЙ САЙТ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ М. ЖОВТІ ВОДИ
"Ремонт и обслуживание оргтехники"
Пошук
 
Головна » 2016 » Квітень » 15 » Андрій Іванов: Маріупольці дуже бережуть мир
Андрій Іванов: Маріупольці дуже бережуть мир
08:17:57

Жовтоводське підприємство «Атомінвестбуд» відомо тим, що на його базі відновлюється, модернізується військова та цивільна техніка. Активна робота з оновлення бронетехніки розпочалася взимку минулого року.

Один із співробітників цього підприємства Андрій Іванов розповів «Жовтоводським вістям» про своє відрядження до Маріуполя, яке тривало з кінця квітня до початку серпня 2015 року. Під час перебування у Маріуполі Андрію та його товаришам довелося наносити фірмовий камуфляж на техніку полку «АЗОВ», вони спілкувалися з бійцями та маріупольцями.

«Учотирьох поїхали до Маріуполя у відрядження. Там ми наносили фірмовий «азововський» камуфляж на їх бронетехніку, - розповідає Андрій. – Якщо подивитися в Інтернеті фото техніки полку «АЗОВ», можна побачити, що їх камуфляж відрізнявся від камуфляжу техніки ЗСУ своєрідним малюнком. Виконали ми там великий обсяг роботи. Працювали не тільки з військовою технікою. Нам приганяли й екскаватори, які використовувались при будівництві лінії оборони навколо Маріуполя. Ми фарбували їх у захисний колір. Автобуси, в яких возять особовий склад, волонтерські мікроавтобуси, котрі виїздять на передову, – також камуфлювали».

На питання, чи доводилось нашим хлопцям спілкуватись із маріупольцями, і як ті ставляться до «київської хунти», Андрій відповів, що, звичайно, спілкувались. Адже мешкали там у готелі, причому, досить довго, бували і на ринках, і в магазинах, і на заправках. Ні від кого не чув про «хунту». Але люди різні: є адекватні, а іноді щось таке і проскакує. І на це є свої причини. «У Маріуполі - два великих містоутворюючих підприємства, керівники яких – члени сумно відомої у минулому політичної сили. Людей на підприємствах працює багато, і настрої, свого часу, генерувалися відповідні, - розповідає Андрій Іванов. – У них же і «референдум» проводився, і адміністрація «ДНР» була якийсь час. Потім полк «Азов» провів спецоперацію з визволення Маріуполя, яка була проведена протягом одного дня. Місто було повністю зачищене, при цьому без жодної жертви серед мирного населення. На цьому в Маріуполі «ДНР» припинила своє існування. Що таке війна, маріупольці відчули на собі. Після того, як мікрорайон Восточний обстріляли, було чітко зрозуміло, звідки вівся вогонь. Це як раз був той період, коли Азов ще не був у складі Нацгвардії і їм було заборонено мати зброю крупних калібрів. Місцеві мешканці на власні очі бачили, що возять тягачі, з чим ходять наші військові. Тож розуміли, хто стріляє і чим.

День, коли був звільнений Маріуполь, - тепер свято, яке відзначає усе місто: це вихідний день, «Азов» проводить воєнний парад, проходять мітинги, концерти. Сьогодні деякі «знавці» в Інтернеті намагаються зі мною сперечатися, доводити, що на святкові заходи в Маріуполі людей заганяють, щоб «хунту» підтримували. Я був на усіх цих заходах. Як іде «азововська» техніка, люди стоять уздовж проспекту з квітами, діти виступають тощо. Та і як можна туди когось загнати, якщо, приміром, від Дніпропетровська до Маріуполя 8 блокпостів треба проїхати і на кожному паспорт показати, а якщо якась спецтехніка, то ще й шляховий лист. Просто так сторонніх туди завезти неможливо. Люди самі виходять і вшановують бійців».

Жовтоводцям довелося побувати на базі Азову у селищі Урзуф. Призначення азововців – штурм і зачистка міст, проведення операцій у міських умовах, тож їхні тренування побудовані відповідним чином. Усі хлопці активно займаються спортом. У військовому містечку - дуже багато тренажерів, які постійно зайняті. А головне - жорстка дисципліна, ніякого пияцтва: 100%-й сухий закон.

Наприкінці нашої розмови Андрій пригадав, що першої ночі у готелі вони не одразу зрозуміли, що воно бахкає. Потім уранці поцікавились у дівчат-адміністраторів: що то було? Ті відповіли: «Та це у нас стріляють». Широкине у 15 км від міста. Коли ще не було відведення важкої артилерії, стріляли активно, і бухкало гучно. «По обстрілах супротивника можна було годинник звіряти: десь о 7-й ранку, увечері перед відбоєм, інколи вночі, - розповів А.Іванов. - Місцеві вже звикли. Та й ми згодом звикли, але все одно, це дико якось: тут люди з дітьми гуляють у парку, а зовсім поряд, у 15-ти кілометрах, – бух, бух…»

Запитую: «Напевно, маріупольці дуже бережуть мир?» Андрій говорить: «Коли почалися розмови про те, щоб зробити в районі Маріуполя демілітаризовану зону 25 км, люди виходили на мітинги, щоб цього не допустити. Їм було реально страшно, адже вони розуміли, що в такому разі полк «Азов» повинен піти з усім озброєнням. А вони вже бачили, що таке війна, знали, що відбувається у Донецьку і Луганську, на собі відчули наслідки обстрілу. Тож мир для них – не порожні слова».

Спілкувалась Наталя Сіра.

Рубрика: Знай наших | Переглядів: 268 | Додав: zhvisti
Усього коментарів: 0
avatar
Copyright MyCorp © 2017