Пт, 23.06.2017, 05:36:16
Газета "Жовтоводські вісті" та радіо
Facebook Twitter VKontakte Blog RSS
Головна Мій профільРеєстрація ВихідВхід
Ви увійшли як Гость · Група "Гости"Вітаю Вас, Гость · RSS
Меню сайта
остані коментарі
Неуважаемая Керівник Держпродспоживслужб...

Block title
Block title
...
УЕГГ
Ми у facebook
Теги
Календар
«  Листопад 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
30
Google
TV-agent
Благодійність
Погода


Цікаві посилання
Все о ТВ и телекоммуникациях
ОФІЦІЙНИЙ САЙТ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ М. ЖОВТІ ВОДИ
"Ремонт и обслуживание оргтехники"
Пошук
 
Головна » 2015 » Листопад » 21 » Від Майдану – до Криму
Від Майдану – до Криму
15:17:48

Два роки - від Революції Гідності… Україна досі у небезпеці. А спогади не дають спокою…

Один із жовтоводських активістів, котрий підтримував і помаранчеву революцію, і революцію Гідності, займався збором благодійної допомоги для потреб Майдану, а згодом – для військових, очолював Жовтоводський штаб національного захисту, Максим Пікульський розповів «Жовтоводським вістям» про події минулого року, в яких брав безпосередню участь.

«Від партії «Удар» я брав участь у «Марші мільйонів» у листопаді 2013 року у складі делегації Дніпропетровської області. Із Жовтих Вод тоді поїхало 8-9 чоловік, депутат міської ради Дмитро Чорний знімав репортаж. Їздили до Києва декілька разів. У місті про це майже ніхто не знав. У лютому 2014-го, коли ситуація почала загострюватися, знову поїхали. Цього разу на моєму автомобілі з Олександром Сугаком, головою міської організації партії «Удар», та двома медиками – Надією Самусєвою із СМСЧ-9 та фельдшером із П’ятихаток. Вигадали легенду, наче веземо хворого на операцію до столиці. Повний багажник медикаментів, які збирали по всьому місту. Виїхали увечері 19 лютого. Перший раз нас зупинили в Олександрівці, працівники міліції обшукали машину, так ретельно все перевіряли, що навіть звіряли номери. Далі їхали більш-менш нормально.

Приїхали у центр Києва. Ніч. Що здивувало – постійний потік машин: підвозили продукти, шини, медикаменти тощо. Наші медики розійшлися по визначених пунктах надання допомоги. Ми пішли далі, «ударівський» намет розташовувався поблизу консерваторії. Зі сцени, встановленої на Майдані, постійно лунали звернення до активістів, координувалася робота: туди чи інде - потрібно те чи те.

Зранку 20 лютого активізувалася стрілянина, на моїх очах убили дівчину…

Потім нам повідомили, що потрібна ще підмога і ми поїхали додому. Михайло Мурашкін на сайті «Имеется мнение» розмістив інформацію про те, що одного з наших поранено на Майдані, потрібні ліки. Дав мій телефон. Знову збирали по місту різну допомогу, завантажили усе вже в машину іншого активіста, прихопили ще двох хлопців і – знову на Київ. 21 лютого «гаряче» протистояння завершилось, увечері на Майдан привезли Юлію Тимошенко, а ми, забравши наших медиків, з перемогою попрямували до Жовтих Вод.

Потім був Крим. Мій товариш, котрий працював у Генштабі, звернувся з проханням допомогти військовим частинам у Криму: деякі з них були вже оточені, з деякими не було зв’язку. Дав мені номери телефонів. Вдалося зв’язатися з заступником командира частини 2506, яка розташовувалась у Новоозерську на озері Донузлав. Військові особливо нічого не просили, але розповіли, що перебувають у блокаді, продукти закінчуються. Ми вирішили допомогти. Але ж за які кошти?

Звернулись до приватних підприємців. Відгукнулись Віталій Галяс, Ігор Затинацький – допомогли продуктами.

Виконком надав прозорі урни для голосування, їх ми розмістили у магазинах міста, збирали пожертвування. Гроші потрібні були, щоб придбати необхідне. Зібрали, завантажили машину і поїхали. На Чонгарі я зв’язався із заступником командира військової частини. Той повідомив, що їх захопили і вони вже повністю заблоковані. Везти продукти немає сенсу, хлопців із частини уже не випустять. Усе може дістатися окупантам.

Порадившись, вирішили: усе, що привезли, – залишити прикордонникам на Чонгарі. Там саме дислокувались хлопці з Житомира. Тож приблизно 250 кг продуктів ми передали їм під розпис, сфотографувалися.

Після поїздки я познайомився з Юрієм Березою, вже особисто – раніше спілкувались тільки телефоном. Він очолював штаб національного захисту Дніпропетровська, одним із напрямків діяльності якого було надання допомоги військовим. Ми вирішили долучити до цієї справи і запропонували взяти на себе Чонгар. За два тижні знову зібрали продукти і вирушили в дорогу.

Але мене не полишала думка про наших моряків у Новоозерську. У телефонному режимі час від часу зв’язувались із заступником командира частини, хотілося все ж таки надати якусь допомогу. Згодом він мені зателефонував і повідомив, що їх передислоковують із Криму в Очаків, і, в принципі, від допомоги вони не відмовляться.

Разом із п’ятихатськими активістами зібрали продукти, засоби гігієни тощо, приїхали в Очаків. Ситуація була, м’яко кажучи, не найкраща. Грошей у військових практично не було: кримські банківські картки заблоковані, перевести кошти не було можливості, діти – від немовлят і старше, дружини. Чим змогли – ми допомогли. На знак вдячності командир вишикував своїх підлеглих, вони були в цивільному. Моряки урочисто вручили мені прапор частини, який був у них у Криму.

Квітень 2014 року, м.Очаків: військовослужбовці в/ч 2506 передають свій «кримський» прапор Максиму Пікульському


Надійшов також лист від командира Південної Військово-Морської бази ВМС ЗСУ капітана 1 рангу В.М.Догонова, в якому зазначено наступне: «Вельмишановні друзі! Від імені членів сімей та військовослужбовців частин Військово-Морських Сил Збройних Сил України, які передислоковані з окупованої території АР Крим до міста Очаків Миколаївської області, щиро дякуємо Вам за чуйність та турботу яку Ви проявили до наших дітей – майбутнього України. Ваша підтримка є досить суттєвим фактором підтримання морально-психологічного стану дружин військовослужбовців, що в свою чергу дає можливість українським військовим морякам з більшою наполегливістю виконувати бойові завдання щодо підтримання бойової готовності частин та гідно забезпечувати обороноздатність нашої держави України.»

Від редакції. Максима дуже розчулила ось така вдячність від військових. Уже потім розпочалися події на Сході країни, наші бійці також були погано забезпечені усім необхідним. Величезну допомогу надали і продовжують це робити волонтери. А тоді усе тільки починалось…

Підготувала Наталя Сіра.

Фото надав Максим Пікульський.

Рубрика: Пам'ятаємо | Переглядів: 267 | Додав: zhvisti | Теги: Жовті Води, Максим Пікульський, Жовтоводські вісті, волонтер
Усього коментарів: 0
avatar
Copyright MyCorp © 2017